Степан Васильович Руданський


                   Ахмет III і запорожці


                   В літо тисяча шістсоте,
                   В літо теє Боже,
                   Прийшла грамота Ахмета
                   В наше Запороже:

                   "Я султан, син Магомета,
                   Внук бога їдного,
                   Брат місяця-перекроя
                   І сонця самого,

                   Лицар сильний і могучий,
                   Краль над королями,
                   Воєвода всього світу
                   І цар над царями.

                   Цар столиці Цареграду
                   І цар Македону,
                   Греків, сербів, молдаванів
                   І цар Вавилону.

                   Цар Подолі, і Галича,
                   І славного Криму,
                   Цар Єгипту, и Ораби,
                   І цар Русалиму.

                   Сторож гробу в Русалимі
                   І вашого Бога...
                   Християн усіх на світі
                   Смуток і підмога —

                   Кажу вам: усім козакам
                   Мені передатись,
                   А як ні, — добра від мене
                   Вам не сподіватись!"

                   Того ж року запорожці
                   Грамоту читали
                   І до вражого Ахмета
                   От що написали:

                   "Ти, султане, чортів сину,
                   Люципера брате,
                   Внуку гаспида самого
                   І чорте рогатий!

                   Такий рицарю, що дідько
                   Тебе обсерає,
                   А все військо твоє тілько
                   Гівно пожирає;

                   Стравнику ти цареградський,
                   Пивнику макдоньский,
                   Свине грецька, молдаванська,
                   Ковалю вавлонський!

                   Кате сербів і Подолі,
                   Папуго ти кримська,
                   Єгипетський ти свинарю,
                   Сово русалимська!

                   Ти — погана свинячая,
                   Морда, не підмога,
                   І дурень ти, а не сторож
                   У нашого Бога.

                   Не годен ти нас, хрещених,
                   І десь цілувати,
                   А не то, щоб Запороже
                   Під собою мати!

                   Ми землею і водою
                   Будем воюватись,
                   І тебе нам, бісів сину,
                   Нічого боятись.

                   Так тобі ми відвічаєм,
                   А року не знаєм,
                   Бо ми ваших календарів
                   В Січі не тримаєм.

                   Місяць наш — тепер на небі,
                   День — той самий, що у вас.
                   За цим словом, вражі турки,
                   Поцілуйте в сраку нас!"

                   29 июня [1859]


    __________________________________________________________________________________________


                   К списку авторов     К списку произведений