Степан Васильович Руданський



                   До України


                   Ой з-за гори, із-за кручі
                   Та скриплять вози їдучи,
                   Попереду козаченько
                   Так вигукує, їдучи:

                   "Україно, Україно,
                   Моя рідна мати!
                   Чи ще довго над тобою
                   Будуть панувати?

                   Чи ще довго кровавицю
                   Будуть з тебе пити, 
                   Та й діточок твоїх бідних
                   В кайданах водити?

                   Твоя слава — у могилі,
                   А воля — в Сибіру.
                   От що тобі, матусенько,
                   Москалі зробили!

                   Гукни ж, гукни, Україно,
                   Нещасная вдово!
                   Може діти на твій голос
                   Обізвуться знову!

                   Може знову розв'яжуться
                   Зав'язані руки,
                   Може знову бряжчатимуть
                   Козацькі шаблюки!

                   Може військо запорозьке,
                   Як море, заграє,
                   А дівчина, як і перше,
                   Пісню заспіває!

                   Тоді вже нас не забудуть
                   І московські внуки,
                   Бо кров за кров катам нашим
                   І муки за муки.

                   Гукни ж, серце-Україно,
                   Та тільки скоріше,
                   Бо чим більше ссуть кров нашу
                   Все більше і більше!"


    __________________________________________________________________________________________


                   К списку авторов     К списку произведений