Михайло Петрович Старицький Поєту Як нiч насувається туча I млою небо окрива, Гуркоче грiм, а буря злюча Дуби з корiннями вирива, Здiймає, гонить хвилi гори На почорнiлiм, лютiм морi; Реве, i стогне, i рида, I човна бiдного гойда Понад безоднею хисткою... Пловець, погинеш в боротьбi! Куди й боротися тобi З тiєю силою слiпою? — Не одного борця вона Уже поринула до дна! Пiд завiрюху i негоду Серед буяння в свiтi зла Чи не пiти в свою господу, Чи не зложити й нам весла? Замовкнути серденько од миру Й наладнувати свою лiру Для власних мук, для власних слiз, Для тайних з-за кутка погрiз, — Бо там на шарварку людському, Де брат на брата точить нiж, Де повселюдно йде рабiж, Там не чутно буде нiкому, Серед гармидеру й турбот, — Моїх пiсень, моїх скорбот. Нi, тричi нi! Хай краще струни Порве мiй стогiн навiсний! Коли кругом в дочаснi труни Борцiв лягає гурт тiсний, Коли юнацька сила в'яне, А там смiється щось погане, — Не про кохання, не про рай, Поспiвче, голосно спiвай! Але розваж словами брата, Що й не виходить iз залiз; Скропи росою твоїх слiз Кривавi рани, що вiд ката, Й душi замученiй, слабiй Одвагу пiснею навiй. Не бiйся вражої наруги; З святим вогнем лини туди, Де панування скрути, туги Та вiковiчної бiди... Спiвай, ридай i будь готовий Замiсть лаврового терновий Вiнець узяти на чоло; Нехай роздавить тебе зло, — Але що смерть?.. Хвилинна страта, А далi — слава голосна... Той умирати, певно, зна, Хто зна любити своего брата, — I за таку тiльки любов, Спiвець, ти жити будеш знов! __________________________________________________________________________________________ К списку авторов К списку произведений