Степан Васильович Руданський Пісня Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі... Повій, вітре, з полуночі!.. Між ярами там долина, Там біленькая хатина; В тій хатині голубонька, Голубонька-дівчинонька... Повій, вітре, до схід сонця, До схід сонця, край віконця; Край віконця постіль біла, Постіль біла, дівча мила. Нахилися нишком-тишком Над рум'яним, білим личком; Над тим личком нахилися, Чи спить мила — подивися. Як спить мила, не збудилась, Згадай того, з ким любилась, З ким любилась, і кохалась, І кохати присягалась... Як заб'ється їй серденько, Як дівча здихне тяженько, Як заплачуть чорні очі, Вертай, вітре, к полуночі!.. А як мене позабула Та нелюба пригорнула, То розвійся край долині — Не вертайся з України!.. Вітер віє, вітер віє, Серце тужить, серце мліє, Вітер віє, не вертає, Серце з жалю розпукає. 24 июля 1856 года. С[анкт]-П[етер]б[ург] __________________________________________________________________________________________ К списку авторов К списку произведений