Степан Васильович Руданський



                   Пісня


                   Повій, вітре, на Вкраїну, 
                   Де покинув я дівчину, 
                   Де покинув чорні очі... 
                   Повій, вітре, з полуночі!.. 

                   Між ярами там долина, 
                   Там біленькая хатина; 
                   В тій хатині голубонька, 
                   Голубонька-дівчинонька... 

                   Повій, вітре, до схід сонця,
                   До схід сонця, край віконця; 
                   Край віконця постіль біла,
                   Постіль біла, дівча мила.

                   Нахилися нишком-тишком
                   Над рум'яним, білим личком;
                   Над тим личком нахилися,
                   Чи спить мила — подивися.

                   Як спить мила, не збудилась,
                   Згадай того, з ким любилась,
                   З ким любилась, і кохалась,
                   І кохати присягалась...

                   Як заб'ється їй серденько, 
                   Як дівча здихне тяженько, 
                   Як заплачуть чорні очі,
                   Вертай, вітре, к полуночі!.. 

                   А як мене позабула 
                   Та нелюба пригорнула, 
                   То розвійся край долині — 
                   Не вертайся з України!..

                   Вітер віє, вітер віє,
                   Серце тужить, серце мліє,
                   Вітер віє, не вертає,
                   Серце з жалю розпукає.

                   24 июля 1856 года.
                   С[анкт]-П[етер]б[ург]


    __________________________________________________________________________________________


                   К списку авторов     К списку произведений