Степан Васильович Руданський
Варенікі, варенікі
Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі.
Так і знати, що псявіра
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!..
Та тілько їх по-нашому
Не вміє назвати.
"Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Сварі-ка мне вот ентаво!.."
"Та чого зварити?.."
"Да ентаво... как, біш, єво
У вас називают?..
Вот, что, знаєш... бєрут тєсто,
Сиром накладают..."
"Та Бог його Святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають, —
То галушки, може?"
"Нє галýшкі, нє галýшкі,
Я галýшкі знаю.
Сварі-ка мне, галубушка...
Всьо, біш, забиваю...
Уш с глаз долой — так с памяті!
Вот ентакой бєс-то!..
Да знаєш ли: ентак сир-то,
А на сирє тєсто..."
"Та Бог його Святий знає
І добрії люди.
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?"
"Да нє пірог, галубушка!..
Екая досада!..
Да знаєш лі, туда масла
Да сметани нада!.."
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче,
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана,
Слава тобі, Боже! —
Та й говорить москалеві:
"Вареників, може?"
Аж підскочив москалина,
Та ніколи ждати...
"Варенікі, варенікі!"
Та й пішов із хати.
15 апреля [1858]
__________________________________________________________________________________________
К списку авторов К списку произведений