Степан Васильович Руданський



                   Зозуля

                   (3 польскої)


                   На Подолля з України 
                   Зозуленька прилітала, 
                   Прилітала і кувала — 
                   Вона ж мене зчарувала.

                   Рветься серце до дівчини, 
                   До дівчини з України, 
                   Рветься серце, розпукає, 
                   Як за нюю спогадає.

                   Зозуленько, голубонько! 
                   Нащо ж було прилітати? 
                   Прилітати, чарувати 
                   І на сльози покидати?

                   Ти у неньки-голубочки 
                   Рвеш квітки, плетеш віночки; 
                   А я, бідний сиротина, 
                   Засихаю, як билина!..

                   Ой зіронько, що із неба 
                   Поглядаєш в Україні, 
                   Ти скажи, скажи дівчині, 
                   Чого мому серцю треба!..

                   Розкажи, що я горюю
                   І що в крику, шуму, гуку 
                   Я їдно лиш тілько чую, 
                   Тілько чую: ку-ку! ку-ку!..

                   По тім небі, дівчинонько, 
                   Полети, лети, зіронько! 
                   Лети, лети, голубонько, 
                   По тім небі, дівчинонько!..

                   Но дівчина не вертає: 
                   Її мила Україна,
                   Її інший пригортає... 
                   Ох, невдячная дівчина!

                   16 генваря 1856г.
                   СПб.


    __________________________________________________________________________________________


                   К списку авторов     К списку произведений