Степан Васильович Руданський Зозуля (3 польскої) На Подолля з України Зозуленька прилітала, Прилітала і кувала — Вона ж мене зчарувала. Рветься серце до дівчини, До дівчини з України, Рветься серце, розпукає, Як за нюю спогадає. Зозуленько, голубонько! Нащо ж було прилітати? Прилітати, чарувати І на сльози покидати? Ти у неньки-голубочки Рвеш квітки, плетеш віночки; А я, бідний сиротина, Засихаю, як билина!.. Ой зіронько, що із неба Поглядаєш в Україні, Ти скажи, скажи дівчині, Чого мому серцю треба!.. Розкажи, що я горюю І що в крику, шуму, гуку Я їдно лиш тілько чую, Тілько чую: ку-ку! ку-ку!.. По тім небі, дівчинонько, Полети, лети, зіронько! Лети, лети, голубонько, По тім небі, дівчинонько!.. Но дівчина не вертає: Її мила Україна, Її інший пригортає... Ох, невдячная дівчина! 16 генваря 1856г. СПб. __________________________________________________________________________________________ К списку авторов К списку произведений